[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Форум » Знайомства » Він і Вона » Про інтернет-кохання
Про інтернет-кохання
SupportДата: Понеділок, 21 Лютий 2011, 17:42 | Повідомлення # 1
Група: Видалені





Схиливсь Іван до монітору
І розглядає дівку голу.
Очима кліпає, пітніє
І мов дитя мале радіє.
А потім пише дівці тій,
Що вона – мрія його мрій,
Що все життя шукав таку,
Що лиш вона є до смаку,
Що зустрічі чекає з нею –
Із королевою своєю.
А дівка теж пише Івану,
Що лиш такому, як він, шану,
Любов і ласку дасть свою,
І буде Ваня, мов в раю,
Бо лише він до себе вабить,
І що вона його не зрадить
Ніколи – до скінчення віку,
Бо лиш такому чоловіку
Належати бажання мала
Й такого все життя чекала.
Перепис довго йшов між ними,
По горло наковтавсь вже слини
Іван в переписах отих.
І от уже один із них,
І хто – уже й самі не знають,
Сказав: «Літа таки минають,
А ми і досі товчем воду,
Пізнаючи лише зісподу
Одне однОго, з зовні ж – ні.
Реалу хочеться мені».
Розчервонілися обоє,
Неначе знають те не двоє,
І вирішили десь зустрітись,
Щоб в ліжку вже розчервонітись.
Вона про сором файл послала,
А потім зустріч описала:
«Повинні ми з тобою, Саша,
(Це так Іван себе назвав,
Бо справжнє ім’я приховав)
Зробити так, щоб зустріч наша
Пройшла у темряві і мовчки,
Щоб потім описали строчки,
А не прості людські слова, –
Як колом гналась голова,
Як в тілі все перевернулось
І як все взагалі відбулось.
Іван зрадів такому ділу,
Бо вже давно своєму тілу
Дозволив жиру натягти,
А коли в темряві пройти
До королеви, то вона,
Якщо не зовсім вже дурна,
І не помітить, що це тіло
Таки далеко відлетіло
Від тіла з фото, що кохає
І дуже пристрасно бажає.
Справа у тому, що Іван,
Щоби речей змінити стан,
Пішов шляхом широким вгору:
Передивившись фото гору
Струнких, цікавих мужиків,
Вибрав таке, яким хотів
І сам побути хоч годину.
І от в оту жадану днину,
Яка йому мрію дарує,
Іван у темряві цілує
Свою бажану і кохану.
Все було б добре, та Івану
Так в ліжку солодко було,
Що він не витримав й чоло
Своєї мрії освітив.
ДАРМА ІВАН ОТЕ ЗРОБИВ!
Бо Ганна (так себе назвала)
Спочатку личенько сховала,
А потім так заверещала,
Що і Іван став верещати.
У вереску згадалась мати,
Роду жіночого собака,
Гуляща жінка і коняка,
Згадались органи обох
Й забулися ті «ах» і «ох»,
Які лунали хвилю тому.
Довгенько йшов Іван додому,
Заходячи в кафе, у бар,
Щоб зняти градусом удар,
Який у темряві отримав.
Багато пив й очами блимав,
Не вірячи тому усьому,
Що трапилось. Але додому
Таки вернутись довелося,
І там йому дружина Фрося,
Що Ганною себе назвала
І таки добре верещала,
Коли Івана упізнала,
Таке, соромлячись, сказала:
– Ну що ж, Іван, ми винні двоє,
Що ти не мацав тіло моє
Останні довгії роки,
А мав на стороні думки.
Але ж, Іван, зізнайся сам,
Було там непогано нам,
Поки ліхтар ти не підніс
У темряві мені під ніс.

Мораль, на диво, непроста:
Якщо до кралі шлеш листа,
Якої лише фото видно,
То може бути двом вам стидно.

 
Pro100SSKДата: Вівторок, 22 Лютий 2011, 00:53 | Повідомлення # 2
Група: Видалені





ахах biggrin
це повчальна історія для тих хто шашні крутить,
і все про себе бреше. я на таке вже раз наткнувся.
більше не хочу.
 
Форум » Знайомства » Він і Вона » Про інтернет-кохання
Сторінка 1 з 11
Пошук: